“Коронацію слова” поморозило

Очевидно, скандал із нагородженням Мороза ще не відшумів, бо ось уже тиждень опісля змушує притомних людей роззявляти рота. Мало того, що у нас на культуру і культурні події мало хто звертає увагу, культурної журналістики як такої де-юре і де-факто немає, аби фахово розкритикувати подібні дійства і не дозволити поганити культурний український простір, то ще й старі рудименти соціалізму пнуться на сцену, аби остаточно знецінити все, що семантично означується широтою поняття – культура.

 

Золотий письменник чи золотий соціаліст?

Або ти політик, або письменник від Бога. Але ж на приклад Винниченка досі ніхто не звертає ніякої уваги. Тобто двох зайців зловити не намагайся, а краще роби свою справу на користь і славу держави.

У номінацію “Золотий письменник України” втрапив якимось містичним чином пан Мороз. У вікіпедійному просторі означений як український політик та громадський діяч. Хоча десемантизація цих понять цілком можлива.

Адже у 90-х рр. став лідером комуністичної більшості (так звана “Група-239”), після заборони КПУ був одним із ініціаторів створення Соціалістичної партії і очолив її. То хіба український? А якщо й діяч, то хіба комуністичний.

 

Картинки по запросу коронація слова 2018 мороз

“Розстріляне відродження” нам того не простить!

Нагородження розпочалося із запрошення на сцену поважного професора Українського наукового інституту Гарвардського університетуГригорія Грабовича. А потім вервечкою – “найкращі з найкращих”, ба навіть – золотий фонд сучасної української літератури! Важко й уявити масштаби такої величі! Золото найкращих! Із перший серед золотого фонду – пан Мороз, автор, “твори якого розходяться тиражем понад сто тисяч примірників”!

Якщо уважно слухати представлення пана політика запопадливим ведучим – вчуваємо цілу гору усіляких компліментів, і то таких, що й усяка панна неодмінно б позаздрила. Саме так – компліментів. Адже правдою тут і не пахло. “Поет, перекладач, політик…” Якщо згодитися з тим, що сивочолий мужчина із вдоволеним виразом обличчя – політик, ще можна, то назвати його поетом і перекладачем – най бог боронить!

“Розстріляне відродження” нам того не простить! Про Стуса краще не згадувати взагалі…

 

 

Грати в шахи чи в поезію?

Поет золотого фонду, про якого ні українське суспільство, ні навіть професіонали літературної справи ні слуху ні духу. Опісля такої Коронації притомний українець може не на жарт подумати, що таки пропустив щось у цьому житті. Але взявшись прицільно за джерела, знаходить лише у Вікіпедії внизу у розділі “Творчість” назви якихось книг. Одна з них – «Куди йдемо?..» (1993), що нагадує назву роману “Камо грядеши” Генрика Сенкевича(сподіватимемося, що пан Мороз не додумався сплагіатити цей шедевр).

Аж в останньому розділі Вікіпедії знаходимо те, за що нагородили пана Мороза – поезія. Але, що дуже дивно, у розділі – “Хобі” поряд із шахами.

 

Ось так: можна грати у шахи і писати поезією, або ж грати у шахи і гратися в поезію, і приходити за нагородами. Ймовірно, після завершення політичної кар’єри таки можна дозволити собі обирати – пограти в шахи чи погратися з поезією.

 

Картинки по запросу гра в шахи

 

Як Мороз із Шевченком перегукувався

Пан Мороз, на жаль, почав із сумного. З байдужості влади до української культури і “з розкиданого цвіту”.

“Дефіцит колосальний”, – каже пан Мороз. Тільки чого? Культури, дефіцит байдужості чи дефіцит влади? Певно таки пан Мороз промову писав сам, покладаючись на власні “філологічні” здібності.

Опісля політик вирішив почесно подарувати свої книги меценатам, аби стотисячний наклад швидше розійшовся. А потім зацитував себе, закликаючи піднятися на спротив, словами: “Якщо ти є і совість в тебе є”!

Розхвалений Сумською політик, однак, не очікував отримати на горіхи від Юрія Логуша, співорганізатора конкурсу, який відверто спитав Мороза, чому той не писав такі віршики, коли сам був при владі і грабував країну, коли потискав руки псевдобратам.

 

Як контраргумент пан Мороз знову ж таки процитував сам себе із своєї книги: “У мене гріха перед Україною ніякого немає, – каже. – Там, у поемі “Безсоння”, де я перегукуюся з нашим генієм Тарасом Григоровичем, там є такі слова: “Загадку люди всюди ставлять. Попробуй відповідь знайти. Чому євреєм світом правлять, а в нас однісінькі жиди”.”

Де саме і як саме пан Мороз перегукувався із великим Шевченком це загадка. І до чого тут євреї теж загадка. Очевидно, знову в усьому винні бідні євреї.

 

Картинки по запросу єврей

 

Висновок кожен може зробити сам. Можна заодно посміятися, але краще – поплакати. Бо варто лише уявити стан направду талановитих українських поетів, які дивляться на цю чудасію, і розуміють, що слово “поет” перемелюють із кукіллю і підмітають під плінтус.

А це – зовсім не смішно.

 

 

 

Андріана Біла

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *