Журналіст у ренесансі українського кіна

Львівський медіафорум-2018 вирізнявся синкретичністю. Важливим завданням було показати точку перетину між журналістикою, кіноіндустрією та громадськістю. Тобто у межах українського контексту, особливо в час гострих проблем, чітко окреслити та з’єднати кілька точок єдиним трикутником: режисер – журналіст – глядач/читач.

Український режисер Ахтем Сеїтаблаєв намагався відповісти на питання, яке ж кіно люблять українці, проте відповідь не могла бути однозначною. Справді, різне. Серед переліку – комедії, драми, мелодрами. Передусім – військові та історичні драми.

Image may contain: 2 people

Комедії цікаві! І нічого поганого в тому немає

Попри напружений контекст та атмосферу неспокою, українці надають перевагу комедіям.

“Комедії найбільш цікаві. Український глядач такий, як і глядач із будь-якого іншого куточка світу. Він найчастіше ходить на комедії. І в цьому нічого поганого немає”, – запевняє режисер.

Image may contain: 1 person, on stage, standing and suit

Ахтем Сеїтаблаєв пояснює, що до цього можна ставитися неоднозначно. Але насправді це пов’язано із емоційною, психологічною та психо-фізіологічною здатністю людини до самозбереження. Людина не може жити у вакуумі наростаючого нагнітання, тиску, агресії.

Інша справа, що українські комедії, як правило, здаються стереотипними, вони не завжди відповідають критеріям формування смаку.

З цього одразу виникає наступне питання: чи український глядач є тим реципієнтом, який здатен сприймати, та, що головне, – оцінити продукт, виплеканий естетикою, смаком. Ба більше, варто усвідомити, що навіть комедії можуть нести в собі латентно глибокі сенси. І якщо у військових драмах глибинність та актуальність оприявнена безпосередньо, то за завісою невимушеності та грайливості треба уміти побачити щось більше, аніж розважальність.

Image may contain: 1 person

Із сюжетів журналістів навіть фільми

Ахтем Сеїтаблаєв розповів, що деякі його фільми – це наскрізний перетин журналістських напрацювань та режисерської роботи. Два фільми українського режисера –“Чужа молитва” і “Кіборги” народилися саме із сюжетів журналістів.

“Саме завдяки журналістським розвідкам я почув вперше про дівчинку, кримську татарку, яка під час Другої світової війни у Бахчисараї врятувала від смерті понад 90 дітей, які були переважно юдеями. Цей сюжет мене зачепив і ми разом зняли цей фільм.Так само сталося з “Кіборгами”. Це продукт програми “Хоробрі серця”.

 

Image may contain: 1 person

Потрібен не відбиток – потрібен аналіз

Український режисер наголосив на тому, наскільки професійним має бути підхід журналіста до висвітлення проблем кінематографу. Потрібен не відбиток, потрібен аналіз.

“Я доволі часто собі кажу: я знімаю кіно, а справа журналістів робити аналіз. Звичайно, як режисер прагну, щоб більшість журналістів писали схвальні відгуки про фільми, бо це мотивує мене. Це мені важливо і учасникам процесу створення. Проте зізнаюся: іноді мені боляче, що деякі просто переказують сюжет. Глядач сам може це побачити! Потрібні емоційні, змістовні, мотивуючі тексти, аналіз того, для чого треба подивитися ту або іншу стрічку.”

Ренесанс українського кіна

Ахтем переконаний, що традиція поціновування кіномистецтва була занедбана, відкинена через ті чи інші історичні, несприятливі обставини. Але зараз ми переживаємо ренесанс українського кіна. Так, він поки на старті, можливо, цей старт трохи сповільнений, але старт – це завжди констатація руху.

Варто розуміти, що ренесанс потребує кіноаналітиків серед журналістів. Вони життєво необхідні і глядачеві, який, можливо, сподівається на те, що його таки вважають розбірливим та мислячим, і творцям фільмів, які чекають зворотнього зв’язку. Однак не короткого – так чи ні, а довгої розмови, оцінки.

Ахтем Сеїтаблаєв розповідає:

“Ви й не уявляєте, як емоційно та педантично вони, тобто ті, хто на знімальному майданчику, вичитують кожну вашу кому, кожне слово. Повірте – ночами, після того, як з’явилася стрічка, ми всі читаємо те, що ви пишете.”

Image may contain: 2 people, people on stage

Стрічка як погляд у майбутнє

“Той, хто знімає фільм, не лише робить самознимку самого себе. Бо ж не секрет, що кожен режисер в кожному фільмі показує частину себе. Навіть у жіночих ролях, навіть у ролях негативних персонажів. Навіть коли ми робимо стрічку про минулі події, чи теперішні навіть, ми намагаємося сформувати майбутнє”, – влучно підмітив Сеїтаблаєв. 

Режисер пояснив, що передусім зараз у фільмах ми можемо з’ясувати на перший погляд звичні та визначені сутності, але вони насправді – провіденційні. З’ясувавши, усвідомивши їх зараз через ретроспекцію, ми сформуємо наше завтра. Хто ми і про що ми мріємо, що нам болить і що ми хочемо від життя, від себе, і що є другорядним.

 

Ахтем визначив своєрідне nota bene для акул пера:

“Пам’ятайте: читач радіє з того, коли той, хто пише про кіно впевнений, що український читач мудрий, здатен на емпатію, він начитаний, він добре розуміється на кіно”.

Андріана Біла

Текст і світлини

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *